Зайцев Віталій Іванович
21.02.1909 р. – 21.05.1950 р.

директор Сумського державного педагогічного інституту з 17.05.1944 р. по 10.10.1944 р.

 

 

Зайцев Віталій Іванович народився 21 лютого 1909 р. у с. Кримське, Слов’яносербського повіту, Катеринославської губ. (нині с. Кримське, Новоайдарського р-ну., Луганської обл.) у родині товарознавця.

У 1926 р. закінчив Новочеркаську середню школу з педагогічним нахилом (м. Новочеркаськ, Ростовської обл., РФ) та отримав право вчителювати у початковій школі. З 1927 по 1929 рр. працював сільським вчителем у школах Слов’яносербського р-ну., Луганської обл.

У 1929 р. вступив до Харківського інституту народної освіти, на базі якого у 1930 р. був створений Харківський фізико-хіміко-математичний інститут де навчався Зайцев В.І. (нині Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна).

Будучи студентом Віталій Іванович, вимушений працювати у зв’язку з складним матеріальним становищем. Викладав фізику і математику в Промислово-економічному технікумі, на робітничому факультеті Харківського машинобудівного інституту та курсах довузівської підготовки.

У 1932 р. був прийнятий на посаду асистента кафедри фізики фізико-механічного факультету Харківського машинобудівного інституту (зав. кафедри проф. К.Д. Синельников), де працював до 1936 р.

У 1933 р. закінчив факультет фізики Харківського державного університету та отримав кваліфікацію викладача фізики.

У тому ж році залишений аспірантом при кафедрі теоретичної фізики й одночасно асистентом кафедри експериментальної фізики (зав. кафедри проф. Л.Д. Ландау) Харківського державного університету (нині Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна).

16 січня 1936 р. на прохання дирекції Сумського державного педагогічного інституту, аспірант Зайцев В.І. відряджений у м. Суми.

У червні 1936 р. завершив навчання в аспірантурі та здав кандидатський мінімум, але дисертацію не захищав.

З 1936 по 1941 рр. працював на посаді в.о. доцента та зав. кафедри теоретичної фізики фізико-математичного факультету Сумського державного педагогічного інституту. За цей час неодноразово нагороджувався грошовими преміями та двічі почесними грамотами (ЦК ЛКСМУ, 1939 р. та НКО УРСР, 1941 р.). У травні 1940 р. вступає до КП(б)У.

У вересні 1941 р. разом з сім’єю евакуйований у Мордовську АРСР (нині Республіка Мордовія, суб’єкт РФ), де працював директором середньої школи у с. Горки, Більшеігнатівського р-ну.

З 7 грудня 1942 р. по 20 вересня 1943 р. завідувач районного відділу народної освіти Більшеігнатівського р-ну.

У вересні 1943 р., за викликом компартії прибув у м. Суми.

Наказом заступника Наркома освіти УРСР №131 від 9 жовтня 1943 р., Зайцев Віталій Іванович призначений виконуючим обов’язки директора Сумського педінституту. Цю посаду він обіймав до 16 травня 1944 р.

А відповідно до наказу заступника Наркома освіти УРСР №616 від 17 травня 1944 р., Віталій Іванович затверджений директором та завідувачем кафедри фізики Сумського державного педагогічного інституту.

Але 10 жовтня того ж року був знятий з цієї посади у зв’язку з важкою хворобою та залишений на роботі у якості виконуючого обов’язки зав. кафедри фізики.

За його безпосереднім керівництвом і практичною участю, у довоєнний період, в інституті організовані та обладнані фізичні лабораторії та кабінети. Після звільнення Сум від німецьких загарбників, в умовах воєнного часу, за короткі терміни вдалось відновити навчальний процес та виконати план по набору студентів, забезпечити мінімальну матеріально-технічну базу для нормальної роботи навчального закладу.

Крім того, у 1944 р. інститут зібрав 50 000 карбованців на будівництво танкової колони «Колгоспник Сумщини».

У 1945 р. за активну участь у відновленні інституту Зайцев В.І. нагороджений відзнакою «Відмінник народної освіти»; 1946 р. медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».

У січні 1950 р., будучи тяжко хворим, завершив написання кандидатської дисертації на тему: «Вплив розмагнічування змінним полем і магнітної текстури на гальваномагнітний та гальванопружний ефекти у нікелі», але захистити її не встиг.

21 травня 1950 р. Зайцев Віталій Іванович помер від туберкульозу легень.

За пропозицією директора Носко Г.І. та рішенням Вченої ради інституту від 29 травня 1950 р., ухвалено порушити клопотання перед ВАК Міністерства вищої освіти СРСР про посмертне присвоєння Зайцеву В.І. вченого звання доцента по кафедрі теоретичної фізики.

 Проте 5 вересня 1950 р., Вища Атестаційна Комісія Міністерства вищої освіти СРСР – відмовила у задоволенні цього клопотання та рекомендувала призначення персональної пенсії сім’ї померлого.